Управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області інформує: Повитиця – вкрай небезпечна карантинна рослина!

Версія для друкуВерсія для друку

Управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області інформує:

 

Повитиця – вкрай небезпечна карантинна рослина!

У неї немає ні коренів, ні листків. Та й із фотосинтезом не склалось якось. Проте жодних незручностей з цього приводу вона не відчуває. Адже все її життя (польова повитиці) проходить на тілі господаря — іншої рослини. Діставшись до своєї жертви, цей паразитний бур’ян запускає в її тіло присоски і спокійнісінько живе собі, щодня харчуючись натуральними свіжовижатими, чи точніше, свіжовисмоктаними соками.                      Цей своєрідний бур’ян — по­ви­ти­ця . І всьо­го у світі на­ра­хо­вується близь­ко 275 йо­го видів, із яких в Ук­раїні на­разі на­явні 14. Гос­по­дарсь­ке зна­чен­ня се­ред них ма­ють ли­ше перші чо­ти­ри ви­ди, тоді як інші або зустріча­ють­ся в аг­ро­це­но­зах по­оди­но­ко, або роз­ви­ва­ють­ся пе­ре­важ­но на ди­ко­рослій рос­лин­ності. Ра­зом із тим, усі во­ни на­ле­жать до об’єктів внутрішньо­го ка­ран­ти­ну і по­тенційно є над­зви­чай­но не­без­печ­ни­ми.                                                  Перш за все, це сто­сується по­ви­тиці по­льо­вої, рослини  паразиту, яка ра­зом із ам­б­розією по­ли­но­ли­с­тою та гірча­ком ро­же­вим вхо­дить до чільної трійки найзлісніших ка­ран­тин­них бур’янів Ук­раїни — як за те­ри­торією по­ши­рен­ня, так і за рівнем шко­до­чин­ності. У струк­турі по­ви­ти­це­вих цей вид зай­має доміну­ю­че місце (по­над 99%), тож ко­ли го­во­рять про ура­жен­ня рос­лин по­ви­ти­цею, то най­частіше ма­ють на увазі са­ме йо­го.                                Батьківщи­ною по­ви­тиці по­льо­вої, рослини паразиту, вва­жа­ють Північну Аме­ри­ку, звідки во­на й по­ши­ри­ла­ся всім світом, пе­ре­важ­но ра­зом із насінням різно­манітних сільгоспкуль­тур. В Європі її бу­ло ви­яв­ле­но близь­ко 1900 р., а вже у 1914-му цей ка­ран­тин­ний емігрант-аг­ре­сор «про­пи­сав­ся» і в Ук­раїні, на Оде­щині. Са­ме тут по­ви­ти­ця на­ту­ралізу­ва­лась і по­ча­ла швид­ко по­ши­рю­ва­ти­ся далі з не­о­чи­ще­ним насіннєвим ма­теріалом лю­цер­ни та ко­ню­ши­ни.                                                                                                                                                     По­ви­ти­ця по­льо­ва є ти­по­вою рос­ли­ною-па­ра­зи­том. Стеб­ло нит­ко­подібне, жов­те чи по­ма­ран­че­во-жов­те, вит­ке, силь­но роз­га­лу­же­не, діаме­т­ром до 1 мм. Во­но об­ви­вається на­вко­ло рос­лин-жи­ви­телів і прикріплюється до них за до­по­мо­гою особ­ли­вих ут­во­рень — га­у­с­торій.                                                                                                                                                 Справжнь­о­го коріння не­має. Ли­ст­ки не­до­роз­ви­нені, лу­соч­ко­подібні. Квітки дрібні, білі або зе­ле­ну­ва­то-білі, на ко­рот­ких ніжках, зібрані в густі ки­ти­це­подібні суцвіття. Ча­шеч­ка напівку­ля­с­та, гла­день­ка, бли­с­ку­ча.                                                                                                          Плід — при­тис­ну­то­ку­ля­с­та двогнізда ко­ро­боч­ка, у якій містить­ся 2–4 на­­сі­­ни­ни. Насіння ок­руг­ле, не­пра­виль­ної фор­ми, з дво­ма пла­с­ки­ми сто­ро­на­ми, шор­ст­ку­ва­те, жов­ту­ва­то-сіро­го або ко­­рич­не­во-сіро­го ко­ль­о­ру із ви­пук­лим но­­­­си­ком. До­вжи­на насіни­ни — 1,25–2,5, ши­ри­на — 1–1,5, тов­щи­на — 0,75–1 мм. Ма­са 1000 насінин — 1–1,25 г.                                               По­ви­ти­ця по­льо­ва — пе­ре­важ­но од­норічна рос­ли­на-паразит . Розмно­жується як насінням, так і ве­ге­та­тив­но — ча­ст­ка­ми стеб­ла.                                                                                   Знай­шов­ши «жерт­ву», по­ви­ти­ця дво­ма-трьо­ма обер­та­ми об­ви­ває її і візу­аль­но на­чеб­то при­зу­пи­няє свій ріст. У цей час, ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи по­живні ре­чо­ви­ни із ниж­ньої ча­с­ти­ни стеб­ла, про­ро­с­ток по­ви­тиці, у місцях до­ти­ку з ура­же­ною рос­ли­ною, ут­во­рює особ­ливі ор­га­ни — га­у­с­торії (або простіше ка­жу­чи — при­со­с­ки). За їхньою до­по­мо­гою па­ра­зит гли­бо­ко про­ни­кає у камбій та провідні тка­ни­ни по­шко­д­же­ної рос­ли­ни і по­чи­нає вби­ра­ти з рос­ли­ни во­ду із роз­чи­не­ни­ми у ній по­жив­ни­ми ре­чо­ви­на­ми, які над­хо­дять із грун­ту. З ут­во­рен­ням га­у­с­торій про­ро­с­ток втра­чає зв’язок із грун­том і повністю пе­ре­хо­дить на па­ра­зи­тич­ний спосіб жит­тя.            Закріпив­шись на рос­лині-гос­по­дарі, па­ра­зит по­сту­по­во обплітає її по спіралі, роз­га­лу­жується і пе­ре­хо­дить на сусідні рос­ли­ни. Для по­ви­тиці польової ха­рак­тер­ний прак­тич­но не­об­ме­же­ний ріст та здатність до га­лу­жен­ня, а то­му один ек­земп­ляр па­ра­зи­та за порівня­но ко­рот­кий період мо­же об­плу­та­ти де­сят­ки сусідніх рос­лин. Як світло­люб­ний вид по­ви­ти­ця по­льо­ва роз­ви­вається у се­редніх та верхніх яру­сах рос­лин.                                                                 У другій по­ло­вині літа, у міру то­го, як ак­тивність ве­ге­та­тив­но­го рос­ту рос­лин спа­дає і зго­дом цей про­цес при­пи­няється, змен­шується і над­хо­д­жен­ня по­жив­них ре­чо­вин у стеб­ла по­ви­тиці польової. Її ве­ге­та­тив­ний ріст та­кож по­сту­по­во за­вер­шується, і рос­ли­ни пе­ре­хо­дять до ут­во­рен­ня квіток (тоб­то ге­не­ра­тив­но­го рос­ту) та пло­до­но­шен­ня. Цвітіння по­ви­тиці польової спо­с­терігається у червні — серпні, пло­до­но­шен­ня ж три­ває із лип­ня до пізньої осені.              Слід відміти­ти, що у період пло­до­но­шен­ня у стеб­лах по­ви­тиці польової, рослини-паразиту, не­суттєво збільшується вміст хло­рофілу, ут­во­рю­ють­ся по­ри, особ­ли­во біля га­у­с­торій та квітконіжок, що дає мож­ливість рос­ли­нам асимілю­ва­ти вуг­ле­кис­ло­ту, син­те­зу­ва­ти й відкла­да­ти в насінні за­пасні по­живні ре­чо­ви­ни. Насіння до­сти­гає че­рез два-три тижні після по­чат­ку цвітіння, а оси­пається пізно во­се­ни. Од­на рос­ли­на повитиці польової ут­во­рює до 15 тис. і більше насінин, що зберіга­ють схожість у грунті про­тя­гом ше­с­ти-се­ми років.                      Ос­нов­ним дже­ре­лом по­ши­рен­ня по­ви­тиці по­льо­вої, рослини-паразиту, є по­га­но очи­ще­не насіння по­льо­вих куль­тур. По­ряд із висівом не­до­стат­ньо очи­ще­но­го насіння ви­нят­ко­ве зна­чен­ня у по­ши­ренні бур’яну та­кож ма­ють й інші ас­пек­ти ви­роб­ни­чої діяль­ності лю­ди­ни. Транс­портні за­со­би, сільсько­го­с­по­дарсь­ка техніка та зна­ряд­дя, зро­шу­вальні ка­на­ли, за­ра­жені ор­ганічні до­б­ри­ва та зер­нові відхо­ди — все це відмінні за­со­би по­ши­рен­ня насіння по­ви­тиці. Так, під час зби­ран­ня с.-г. куль­тур із не­ве­ли­ко­го во­гни­ща бур’яну насіння «розсівається» ком­бай­ном пло­щею всьо­го по­ля, а ра­зом із вне­сен­ням гною, ку­ди во­но по­трап­ляє внаслідок годівлі тва­рин за­ра­же­ни­ми рос­ли­на­ми, чи за на­ли­пан­ня на ро­бочі ор­га­ни зна­рядь — вза­галі роз­но­сить­ся всіма по­ля­ми сівозміни.                                                                                                          Під час пла­ну­ван­ня за­ходів бо­роть­би із по­ви­ти­цею польовою слід чітко усвідо­млю­ва­ти два мо­мен­ти. Пер­ший: як­що бур’ян уже ура­зив куль­тур­ну рос­ли­ну, то зни­щи­ти йо­го мож­на пе­ре­важ­но тільки ра­зом із нею. Дру­гий — поз­бу­ти­ся по­ви­тиці вкрай склад­но. По­вна ліквідація во­гнищ цьо­го бур’яну по­тре­бує три­ва­лої і ду­же копіткої ро­бо­ти, ча­с­то впро­довж декількох років си­с­те­ма­тич­но­го йо­го зни­щен­ня у во­гнищі за­ра­жен­ня. То­му най­кра­щим спо­со­бом уник­ну­ти не­приємно­с­тей, пов’яза­них із по­ши­рен­ням та бурх­ли­вою «життєдіяльністю» по­ви­тиці, є профілак­ти­ка, зо­к­ре­ма ре­тель­не до­три­ман­ня пра­вил ка­ран­ти­ну рос­лин, най­важ­ливіші з них — це:

  • ре­тель­на пе­ревірка насіннєво­го ма­теріалу. У разі ви­яв­лен­ня насіння по­ви­тиці польової чи іншо­го ка­ран­тин­но­го бур’яну йо­го спря­мо­ву­ють на до­очи­щен­ня, а в ок­ре­мих ви­пад­ках — утилізу­ють;
  • ре­тель­не очи­щен­ня ма­шин та зна­рядь, що ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ли на зби­ранні вро­жаю із діля­нок, засміче­них по­ви­ти­цею, перш ніж ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти їх для інших робіт;
  • не­до­пу­щен­ня по­трап­лян­ня по­ви­тиці польової у кор­ми (із зе­ле­ною ма­сою, сіном, зер­но­ви­ми відхо­да­ми то­що);
  • до­три­ман­ня сівозмін із висівом куль­тур, які не ура­жу­ють­ся або слаб­ко ура­жу­ють­ся по­ви­ти­цею: всіх видів зер­но­вих та со­няш­ни­ку;
  • розміщен­ня у сівозміні сприй­нят­ли­вих до по­ви­тиці куль­тур із ура­ху­ван­ням три­ва­лості життєздат­ності її насіння (при­близ­но шість років);
  • впро­ва­д­жен­ня у сівозміну полів із чор­ним па­ром. Об­робіток ос­танніх вар­то по­чи­на­ти з осінньої без­по­ли­це­вої оран­ки, на­далі — про­во­ди­ти по­ша­ро­вий об­робіток грун­ту;
  • оран­ка полів, засміче­них по­ви­ти­цею польовою, на всю гли­би­ну ор­но­го ша­ру, що більшою мірою сприяє за­ги­белі про­ростків бур’яну (насіння про­ро­с­тає із гли­би­ни не більше ніж 6 см);
  • на­весні пе­ред висівом слід про­ве­с­ти дві-три куль­ти­вації, які у рай­о­нах зро­шу­ва­но­го зем­ле­роб­ст­ва доцільно поєдну­ва­ти із про­во­каційни­ми по­ли­ва­ми.
  • До­гляд за посіва­ми слід по­чи­на­ти із бо­ро­ну­ван­ня до по­яви сходів і після. Про­тя­гом ве­ге­тації  — про­во­ди­ти міжрядні об­робітки і зни­щу­ва­ти ок­ремі ура­жені по­ви­ти­цею польовою рос­ли­ни;
  • во­гни­ща ура­же­них посівів не­обхідно ви­ко­шу­ва­ти із за­хоп­лен­ням півто­ра­ме­т­ро­вої га­рантійної зо­ни на­вко­ло, обов’яз­ко­во до цвітіння бур’яну, ско­ше­ну ма­су ви­су­шу­ва­ти, ви­но­си­ти за межі по­ля та спа­лю­ва­ти. Во­гни­ще потрібно ут­ри­му­ва­ти у стані чор­но­го па­ру або об­роб­ля­ти гербіци­да­ми;
  •  у посівах ба­га­торічних трав і на не­об­роб­лю­ва­них зем­лях по­ви­ти­цю польову слід яко­мо­га частіше низь­ко ско­шу­ва­ти до її цвітіння (ос­нов­на ма­са по­ви­тиці як світло­люб­ної рос­ли­ни розміщується на ви­соті по­над 10 см);
  •  решт­ки бур’яну, що за­ли­ши­ли­ся у ско­шеній стерні, мож­на зни­щу­ва­ти ме­ханічним шля­хом (ви­па­лю­ван­ням або хімічним ме­то­дом);
  •  пе­ред зби­ран­ням уро­жаю куль­тур­них рос­лин во­гни­ща на посівах, за­ра­же­них по­ви­ти­цею польовою, не­обхідно ско­шу­ва­ти і зби­ра­ти ок­ре­мо. Засміче­ний уро­жай потрібно зберіга­ти ок­ре­мо від чи­с­то­го;
  • за­сто­су­ван­ня для хімічно­го зни­щен­ня по­ви­тиці у посівах ба­га­торічних трав гербіцидів Керб 50W, з. п., у нормі ви­т­ра­ти 4–5 кг/га; Ра­ун­дап, 48%, в. р., Глі­фо­ган 480, в. р., Доміна­тор 360, в. р., Бу­ран, в. р. (360 г/л) — 0,6–0,9 л/га; у по­сад­ках кар­топлі — Зен­кор 70 WG, в. г. (0,5–1,5 кг/га), Тар­га Су­пер, 5% к. е. (2–4 л/га); Пан­те­ра, 4% к. е. (1–1,5 л/га); Ра­ун­дап (ана­ло­ги — Гліфо­ган, Ра­ун­дап біо), 48% в. р. (2 л/га) та ін.

 

 

 

 

Наверх ↑